Алгоритм

надання першої психологічної допомоги

визначає гуманні, підтримуючі заходи реагування на страждання особи, яка може потребувати підтримки.

ППД включає такі елементи:

ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки; оцінювання потреб і проблем;

надання допомоги в задоволенні базових потреб (наприклад: їжа, вода, інформація);

слухання людей, не примушуючи їх говорити; розрада та заспокоєння людей;

надання  допомоги  в   отриманні  інформації,  встановленні  зв’язку  із службами та структурами соціальної підтримки;

захист людини від подальшої шкоди.

Завдання ППД:

формувати відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою і надії; сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки; зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.

Під час надання ППД необхідно:

знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;

поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості;

бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язково спитати дозволу);

показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;

бути терплячим і спокійним;

надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися»;

надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами; висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття,

перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини тощо);

надати людині можливість помовчати.

Під час надання ППД заборонено:

змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;

перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко); торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її культурному середовищі;

давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям; вигадувати того, чого не знаєте;

використовувати специфічні терміни; давати обіцянки;

переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших; розповідати про свої власні труднощі;

думати і діяти так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі його проблеми;

позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе; описувати   людей,    використовуючи   негативні    епітети    (наприклад,

називати їх «божевільними»).

(відповідно до  листа МОН

 №13872-22 від 04.04.2022

«Про методичні рекомендації

«Перша психологічна допомога. Алгоритм дій)